Управління болем (Бус) за допомогою йоги
Що таке біль у попереку?
На сьогодні біль у попереку є однією з найпоширеніших проблем опорно-рухового апарату (Фурлан, Кларк та Есмаїл), [1] що призводить до значних витрат в охороні здоров’я. Розлади опорно-рухового апарату є гетерогенним класом розладів, які включають дегенеративні розлади остеоартриту, запальні захворювання, такі як ревматоїдний артрит, і розлади м’яких тканин, такі як біль у попереку та фіброміалгія (Салаффі, Де Анджеліс та Грассі). [2] Серед них біль у нижній частині спини є однією з головних проблем зі здоров’ям, які торкаються людей у всьому світі (Андрессон 1999) [3]
Біль у нижній частині спини характеризується як біль, який знаходиться між 12-м ребром і нижньою сідничною складкою, що є досить поширеним у 90% випадків. (Фурлан, Броссо та Імамура). [4] Науковці не змогли до кінця зрозуміти етіологію цього болю через його складність. Більшість гострих болів у попереку є наслідком травм м’язів, суглобів, зв’язок або дисків. Організм реагує на травму шляхом мобілізації запальної реакції, пов’язаної із загоєнням, і це запалення створює гострий біль. Залежно від походження болю, під час болю в попереку можуть спостерігатися різні симптоми, такі як:
Тупий або ниючий біль, що міститься в нижній частині спини
Пекучий, колючий біль, що поширюється від попереку до задньої частини стегон, а іноді й до гомілок або стоп; це може включати відчуття поколювання або оніміння
Скутість і спазми в м’язах і в нижній частині спини, стегнах і тазу
Біль, що посилюється після тривалого сидіння або стояння
Проблеми з осанкою, ходьбою або переходом з положення сидячи в положення стоячи.
Поширені види болю в спині являють собою механічний біль (біль, який виникає в основному від м’язів, суглобів і зв’язок, або від кісток, які розташовані в хребті та навколо нього) і корінцевий біль (він виникає, якщо корінець спинного нерва запалюється або втискається). Механічний біль знаходиться в нижній частині спини, сідницях і в деяких випадках у верхній частині ніг, тоді як корінцевий біль може бути наслідком нервового корінця або дерматомом внизу сідниць та/або ніг. (Пелоза) [5]
Цей стан є надзвичайно поширеним, є великим тягарем для окремих осіб та організацій охорони здоров’я (Шелеруд 1998). [6] Приблизно 60–85% населення світу страждає від болю в нижній частині спини принаймні один раз у своєму житті, при цьому 10–20% припадає на людей, чиї проблеми переростають у хронічну проблему (Сковрон1992) (Уадделл 1998). [7] [8] У таких країнах як Великобританія, Канада, Швеція та Нідерланди, біль у спині – є великою проблемою для людей. (Нахемсон 1992). [9] Через цей біль вони обмежені у своїй повсякденній діяльності і можуть відчувати незвичайні нервово-м’язові адаптації для підтримки та/або виконання різних функцій, таких як ходьба, біг тощо (Хемміл, Бізелл і Харт
2008).[10] Медичні практичні рекомендації щодо лікування гострого болю в нижній частині спини були розроблені та опубліковані Міністерством охорони здоров’я та соціальних служб США (на сьогоднішній день – Агентством досліджень та якості охорони здоров’я) протягом початкового періоду 1990-х років. Ці рекомендації були розділені на три групи: 1) потенційно критичні захворювання хребта, тобто переломи, пухлини, інфекції та синдром кінського хвоста), 2) радикуліт або радикулопатія та 3) симптоми, пов’язані зі спиною, але не є значними. Радикуліт означає стиснення або подразнення нервового корінця, тоді як неспецифічні симптоми, пов’язані з болем у спині, вказують на відсутність критичного захворювання хребта або залучення нервового корінця. Неспецифічні симптоми, пов’язані зі спиною та радикулітом, в більшості результатів зникають без лікування, тобто пацієнти можуть одужати, не потребуючи медичної допомоги або нехірургічна терапія (Прадхан 2008). [11]
Додаткові та альтернативні ліки (ДАЛ) від болю в спині та інших проблем/розладів опорно-рухового апарату
Здебільшого лікування хронічних захворювань опорно-рухового апарату здійснюється за допомогою біомедичної моделі, яка включає фізичну терапію або використання лікарських препаратів за рецептом (Коес и др. 2001). [12] Проте система терапії, яку називають комплементарною та альтернативною медициною (ДАЛ), широко використовується пацієнтами із захворюваннями опорно-рухового апарату (П. Барнс, Б. Блум, Р. Нахін). [13]
ДАЛ являє собою різноманітний набір методів лікування, добавок, речовин, методів, ритуалів, технік, практик, систем тощо, які використовуються пацієнтами, намагаючись зменшити проблеми зі здоров’ям або підтримувати його (Артус, П. Крофт, М. Льюїс). [14] Різні види ДАЛ-терапії включають цілі медичні системи, такі як гомеопатія та натуропатія, практики, засновані біологією, такі як продукти рослинного походження та дієтичні добавки, лікування розуму й тіла, такі як молитви, медитації та ментальні терапії, енерготерапія, така як терапевтичний дотик та Рейки та медицини, пов’язаної з тілом, як-от хіропрактика та масаж (Гупта та ін. 2015). [15] Використання цих ДАЛ-терапій призводить до зменшення болей, а також долають функціональні обмеження (Карлсон та Крахн 2006), (Окоро та ін.2012). [16] [17] Пацієнти використовують ці методи лікування як додаток до біомедичного лікування, або як основний вид лікування (М. Айзенберг, Р. К. Кесслер та ін.). [18] Близько 38% американців вдаються до деякого виду ДАЛ-терапії, щоб впоратися зі своїм хронічним болем від захворювань опорно-рухового апарату.
Вплив ДАЛ на різні види проблем опорно-рухового апарату було окреслено таким чином:
Біль у попереку: дослідженням було доведено, що акупунктура, маніпуляції зі спиною та масаж будуть корисними, щоб усунути хронічний біль у попереку. У 2007 році Американський коледж лікарів/American Pain Society опублікував рекомендації щодо медичної практики, які підтвердили вищезгадані методи разом із п’ятьма іншими нефармакологічними методами для людей із болем у спині, якщо не спостерігається прогресу після прийому ліків та особистого догляду. Інші методи, які пропонуються в рекомендаціях, це когнітивно-поведінкова терапія, прогресивна релаксація, ЛФК, йога та сувора міждисциплінарна реабілітація. Дослідження інших підходів ДАЛ, таких як численні трав’яні ліки та пролотерапія, які іноді використовують пацієнти для лікування хронічного болю в нижній частині спини, також продемонстрували підтвердження їх ефективності для лікування цього захворювання.
Артрит: голковколювання, лікування травами, глюкозамін/хондроїтин, тай-чи та мінеральні ванни є одними з ДАЛ-терапій, які дослідники винайшли для полегшення болю при остеоартриті. Додатково були досліджені методи для лікування ревматоїдного артриту. Загалом, незважаючи на те, що сприятливі результати були отримані в результаті певних дослідницьких робіт, пов’язаних із застосуванням ДАЛ для лікування артриту, цих доказів наразі замало або вони є недостатньо переконливими. В організованій оглядовій роботі, пов’язаній з акупунктурою при остеоартрозі, було продемонстровано, що за допомогою акупунктури можна отримати незначне поліпшення болю та функціонування. Тим не менш, у великому клінічному дослідженні під назвою GAIT (Glucosamine/chondroitin Arthritis Intervention Trial), були часто використовувані такі харчові добавки: глюкозамін і хондроїтин сульфат, не мали значний успіх щоб полегшити біль при остеоартрозі колінного суглоба для всіх учасників, як при окремому застосуванні, так і в комплексі, навіть незважаючи на те, що комбінація допомагала підгрупі пацієнтів, у яких спостерігався біль від помірного до сильного. Деякі огляди виявили докази того, що γ-ліноленова кислота (отримана з примули вечірньої та деяких інших рослинних масел) може зменшити біль, пов’язаний з ревматоїдним артритом, проте в цій області необхідні детальні дослідження. Крім того, дослідження показало, що полегшення болю при остеоартрозі можна отримати за допомогою харчових добавок, таких як «Коготь диявола» та неомилювані авокадо-соєві боби. Біль у шиї: Ручні підходи (в основному мобілізуючий або маніпулюючий) та голковколювання для хронічного болю в шиї продемонстрували переконливі докази в дослідницьких роботах щодо можливих переваг. В огляді зазначено, що клінічні правила зазвичай закликають використовувати ручні підходи для лікування болю в шиї, хоча загальної згоди з приводу цих підходів немає. [19]
Одним із типів ДАЛ, який стає все більш поширеним серед пацієнтів, які страждають на проблеми опорно-рухового апарату, є йога (П. Барнс, Б. Блум, Р. Нагін, Б. Сапер і Д. М.Айзенберг, Р. Б. Девіс, Л.Калпеппер, Р. С. Філліпс). [13, 20] Йога являє собою низку фізичних, дихальних і релаксаційних методів, вважається, що вона надає скелетно-м’язові, а також психосоціальні переваги, які в даний час не надаються при лікуванні скелетно-м’язових розладів (Еванс, ДжейСі Сао та ін.) . [21]
Згідно з літературою, дослідження довели, що у разі фіброміалгії легкого та помірного ступеня болю в нижній частині спини, методи йоги значно покращили функціональні результати порівняно з втручаннями пасивного контролю. Крім того, згідно з попередньою дослідницькою роботою щодо впливу йоги на остеоартрит, на основі втручання йоги Айєнгара протягом восьми тижнів покращився діапазон рухів пальців у групі йоги в порівнянні з групою звичайного догляду.
Загалом, дані свідчать про те, що йога є прийнятним і безпечним втручанням, яке може призвести до клінічно значущих поліпшень болю та функціональних результатів, пов’язаних із рядом захворювань опорно-рухового апарату. Майбутній аналіз результатів, який враховує обсяг йоги, отримані учасниками, може дати уявлення про будь-яку передбачувану тривалість або дозовий ефект втручань йоги під час захворювань опорно-рухового апарату (Л. Уорд та ін.). [22]
Рекомендації щодо йоги для пацієнтів із болями в спині:
По суті, йога все ще є методом фізичного руху, і, як у всіх інших вправах, існує ймовірність травм в процесі виконання, зокрема спини. Як стверджує доктор Лорен Елсон, інструктор з фізичної медицини та реабілітації Гарвардської медичної школи, що більшість проблем часто виникають через те, що люди не дотримуються відповідних рекомендацій під час занять йогою, і вони швидко починають виконувати пози йоги замість того, щоб поступово «подовжувати» в них. Це призводить до більшої ймовірності травм.
У йозі спочатку слід використовувати м’язи щоб сформувати міцну основу для руху, а отже, потрібно дотримуватися відповідної форми, яка поступово розтягує і подовжує тіло. Наприклад, слід уникати обертання якомога швидше та довше, виконуючи позу скручування хребта сидячи або ардха матсьендрасану, яка, як відомо, надзвичайно корисна при болях у попереку. Доктор Елсон далі пояснює: «Замість цього ви повинні спочатку активізувати основні м’язи і відчути, що хребет ніби подовжується. Потім повільно крутіть, поки не відчуєте опір, і тримайте так довго, як вам зручно».
Пацієнтам потрібно обов’язково обговорити зі своїм лікарем, чи варто їм починати практикувати йогу, в попереку. За словами доктора Елсона, слід уникати йоги, якщо ви страждаєте від особливих проблем зі спиною, як от перелом хребта або грижа міжхребцевого диска. Після того, як пацієнти отримають згоду лікаря, вони повинні заздалегідь повідомити інструктора з йоги про свій специфічний біль та обмеження, які допоможуть захистити спину від травм. Отже, інструктор може надати захисні коригування певних поз або допомагати керувати пацієнтом під час виконання пози, щоб переконатися, що він/вона виконує її правильно, не застосовуючи навантаження на спину. Альтернативний вибір — знайти студію йоги або громадський центр, де проводяться заняття, спеціально призначені для полегшення болю в спині.
Слід зазначити, що для вдосконалення нижньої частини спини регулярно потрібні згинання, розгинання та скручування поз йоги. Як стверджує доктор Елсон: «Уважно практикуючи йогу, люди можуть безпечно розтягувати та зміцнювати напружені та болючі м’язи спини».
Поради/техніки захисту спини під час заняття йогою
Пацієнти завжди повинні вживати заходи обережності під час виконання йоги від болю в спині. Нижче наведено кілька порад щодо захисту спини під час заняття йогою.
Одночасне скручування та розгинання може стиснути міжхребцеві суглоби, цього слід уникати. Використовуйте опори, такі як компреси та блоки для додаткової підтримки.
Якщо людина не може торкнутися своїх пальців ніг під час виконання йоги, вона може тримати пояс для йоги в руках і обвити його навколо ніг.
Нахили вперед повинні виконуватися з положення сидячи, а живіт повинен бути задіяний, коли тіло піднімається вертикально.
Будь-який рух, що викликає дискомфорт слід послабити або припинити. [23]
Крім того, давайте обговоримо деякі правила йоги для людей із болями в спині:
Не втрачайте свій нормальний поперековий вигин. Спина може постраждати від сутулості або округлення хребта через тривалу роботу в офісному кріслі, наслідком цього є неправильна постава. Під час виконання більшості поз йоги, а також протягом дня, сидячи чи стоячи, необхідно зберегти природний внутрішній вигин нижньої частини спини. Спина голови повинна бути на одній лінії із задньою частиною таза, а плечі повинні бути широко розставлені прямо над стегнами. Повністю пряма спина не рекомендується, хоча інструктор з йоги може вказати «пряму спину (яку пропонується для запобігання втрати нормального вигину хребта шляхом вигинання або округлення спини)». Справжні вигини хребта, тобто тонкий внутрішній вигин, вигин поперекового відділу хребта (нижня частина спини), незначний вигин грудного відділу хребта назовні (середня/верхня частина спини) і незначний вигин шийного відділу хребта всередину (шия) необхідні для поглинання ударів і підтримки ідеального здоров’я хребта.
Практикуйте більш здорові положення сидячи та стоячи, щоб допомогти зміцнити спину. Під час сидіння або стояння слід використовувати основну опору з незначним підйомом нижньої частини живота і тазового дна. Не дозволяйте ступням повертатися назовні під час ходьби або стояння.
Обертання стоп назовні є як результатом, так і джерелом скорочення грушоподібної м’язи у кількох осіб. Якщо цей глибокий ротатор стегна стає тугим, пояснична кістка (яка простягається від поперекового відділу хребта до самої верхньої частини стегна) також має тенденцію натискатися, що може призвести до болю в попереку.
Утримуйте ноги в паралельному положенні. Коли пальці ніг схиляються до вивороту, слід розвести п’яти досить назовні, щоб вони були спрямовані до тильної сторони пальців. У кожній стопі другі пальці повинні бути відносно паралельні один одному, а коліна – на одній лінії з серединою стопи. Це положення слід зберігати під час сидіння, стояння та ходьби.
Не розгинайтеся після згину вперед перебуваючи в положенні стоячи, використовуючи прямі ноги. Диски переднього відділу хребта можуть бути стиснуті через це, що може посилити біль у спині. Після згину вперед потрібно вставати зі злегка зігнутими колінами при цьому використовуючи опору для ядра та піднімаючи тулуб.
Не нехтуйте міцністю ядра. У випадку йоги більше уваги приділяється розтяжці, а не силі. Розтяжка має важливе значення для зняття напруженості м’язів спини, а пози, пов’язані з ідеальним розтягуванням спини, як-от марджар’ясана, баласана, ананда-бала та повороти на спині, забезпечують позитивне та приємне відчуття. Однак ці пози не сприяють значному формуванню міцності ядра, що важливо для здоров’я спини. Опора передньої частини повинна бути стійкою для зміцнення задньої частини конструкції. Тому для здоров’я спини необхідні пози, які включають силу живота і спини. Зміцнення м’язів живота і спини сприяє більш ефективному вирівнюванню хребта. Ці пози рекомендовані для практики на заняттях йогою, які зосереджені на здоров’ї спини (Б. Шпіндлер). [24]
Інші поради, як уникнути болю в попереку:
Слід бути обережними, сидячи на землі протягом тривалого часу. Через деякий час це може призвести до тиску на поперек і стегна. Якщо диски набряклі і схильні до стиснення, різко нахилятися вперед вранці не рекомендується. Слід уникати тривалого сидіння зі схрещеними ногами. [25]
Ефективність йоги при болях у спині
Хронічний біль спостерігається майже у 100 мільйонів людей у Сполучених Штатах, в зв’язку з цим, щорічно витрачають до 635 мільярдів доларів, включаючи додаткові витрати на лікування та втрату продуктивності (Саймон 2). [26] Біль у попереку (БВП) у певний момент життя вражає 70% населення, а частота рецидивів досягає 85% (Хой та ін.2028). [27] З такою високою частотою життя, БВП є ймовірним джерелом різних хронічних симптомів. Хронічний БВП може заважати повсякденній діяльності, обмежуючи рухливість, погіршуючи трудові обов’язки та серйозно впливаючи на самообслуговування, а також створюючи загальний дискомфорт (Краун 114). [28] Незважаючи на те, що багатьом пацієнтам проводять операції для лікування або відновлення патоанатомії при БВП, у багатьох спостерігаються хронічні симптоми, які можуть бути викликані різними біологічними та поведінковими факторами (Дейо 569). [29] В результаті хронічний БВП містить багатозначну проблему, що включає психологічні, фізичні та соціальні фактори ( Родрігез-Райке та ін. e54475). [30] Крім того, хронічний БВП може розвиватися поза межами хронічних симптомів до ситуації, в якій функціональні та морфологічні аномалії центральної нервової системи є незворотними (Джайн 0). [31] Ці функціональні недоліки також можуть мати негативні психологічні та емоційні наслідки (Салліван та ін. 5). [32] Незважаючи на широкий спектр терапевтичних засобів, стійкий БВП може бути складним і дорогим для лікування, 17% дорослих у США шукають спосіб полегшення болю в спині за допомогою комплементарної та альтернативної медицини (ДАЛ) (Гоу та ін.1029) . [33]
За останні кілька років популярність йоги достатньо зросла. Відповідно до глобальних досягнень 2021 року, вона вважається однією з тих ДАЛ-терапій, які інтегрують конкретний людський дух з божественним духом або істинним Я (Кебеде та ін.). [34] Крім того, результати Національного опитування з питань Охорони здоров’я Центрів контролю та профілактики захворювань (ЦКП) свідчать про збільшення використання методів ДАЛ (MA, та Барбара Блум 258). [35] ДАЛ-терапія здебільшого використовується для лікування проблем опорно-рухового апарату таких як біль у спині і в меншій мірі, дискомфорт у шиї (Каррі і Ван 1275) [36] Йога означає «йормування», тобто «збираючись разом» щодо гармонійних відносин між розумом і тілом як ліки (Його Божественне Грейс А.С. і Бхактіведанта Свамі Прабхупада). [37] Це восьминога дисципліна, яка інтегрує фізичне, психічне та духовне здоров’я, згідно з традиційними визначеннями. Постуральне вирівнювання (“асани”), дихання, концентрація, зосередженість, споглядання, поглинання /заспокоєння та медитація є загальними рисами сучасної хатха-йоги (Шаннахофф-Халса 91) [38] Типовий клас хатха-йоги складається з групи людей, яких навчає інструктор протягом 60–90-хвилинного заняття. Інструктор інструктує щодо правильної постави, дихання та концентрації. Вони часто сприяють покращенню самооцінки (Стайлз). [39] Йога відноситься до комплексу фізичних і духовних видів діяльності, які виникли в Стародавній Індії і використовуються для створення глибоких станів медитації та досягнення глибшої гармонії з божественним або внутрішнім «я». Було запропоновано, що йога досягає спокою, внутрішньої сили, емоційної та фізичної рівноваги шляхом поєднання асан (пози хатха-йоги) з моделями дихання (пранаяма), медитації (дхьяна), які в першу чергу зосереджені на ізометричних скороченнях м’язів (Посадзкі та Парех 66). [40] М’які пози хатхи-йоги для розслаблення, а також йога Айєнгара для методів дихання і фізичних поз, зазвичай використовуються у спробах йоги вилікувати хронічний біль (К. Вільямс та ін. 2066). [41]
Йога пропонує широкий спектр клінічних і доклінічних застосувань. Наприклад, БуС є однією з найпоширеніших проблем опорно-рухового апарату в сучасному суспільстві, що потребує значних фінансових витрат для лікування (Гоу та ін. 1029; Косінський та ін. 6). [33, 42] Пацієнти з БуП часто помічають, як біль у спині часто заважає їх повсякденній діяльності. У них іноді можуть розвиватися неправильні нервово-м’язові реакції для підтримки та/або збереження таких функцій, як ходьба, біг підтюпцем та інші види діяльності (Буструм та ін.612; Фурлан Е155). [43, 44] Йога може знижувати БуС, однак механізми, за допомогою яких це досягається недостатньо вивчені. Деякі впливові фактори містять в собі підвищення гнучкості та окислення тканин, а також заспокійливу дію та вивільнення енкефалінів або ендорфінів у нижній частині спини (Пілкінгтон та ін.; К Неспор). [45,46] Наскільки нам відомо, література про йогічні практики лікування болю ще не була критично оцінена. Однак, якщо задокументовано побічні явища, пов’язані із заняттями йогою для лікування скелетно-м’язових розладів, були незначними і не загрожували життю. Здебільшого це пов’язано зі ступенем складності та багатовимірності сил, видимих у діяльності йоги (Сейдлер та ін. 322; Фурлан та ін. 1669 рік). [44, 47] Деякі автори стверджували, що заняття з йоги не мають негативних наслідків при правильній практиці, однак загальні та комплексні показання та протипоказання різних вправ йоги необхідно ретельно дотримуватися.
Пози йоги та механізм знеболювання
Дискомфорт у спині часто викликається розтягненням м’язів, зв’язок і неправильним перенесенням ваги, що призводить до несподіваних наслідків. Це розтягнення може викликати БуС, асани/пози йоги допомагають полегшити цей біль. Деякі з поширених поз/асан – це Сету Бандха Сарвангасана, Баласана, Бхуджангасана, Адхо мукха сванасана, Марджарасан, Уттанасана, Паршваконасана, Савасана (К.А. Вільямс та ін. 107). [48] Ці асани знімають біль у спині за допомогою різних механізмів розтягування та розвантажування фасції м’язів, тим самим, зменшуючи біль. Наприклад, Сету Бандхасана розтягує хребет і зменшує біль у спині. Баласана знімає напругу в попереку, розтягуючи хребет, що розтискає його і знімає біль. Бхуджангасана розтягує м’язи кора та живота, задіюючи м’язи спини. Адхо Мукха Сванасана лікує біль у спині, усуваючи дисбаланс тіла та зміцнює спину. Комбінація Марджарясани і Бітіласани розслаблює м’язи спини. Аналогічно, усі згадані асани в поєднанні допомагають процесу полегшення болю в спині (Пітерінг та Вебб 550; Теллес та ін. 69). [49,50]
Дослідження вивчали, як йога може допомогти людям з болями в спині. Наприклад, Лі та ін. і Шерман та ін. вивчали різні медіатори, такі як нейротрофічний фактор головного мозку (НФГМ), серотонін, дегідроепіандростерон (ДГEС), кортизол, щоб зрозуміти механізм лікування йоги для відновлення болю в спині (Шерман, Веллман та ін.; Лі та ін.). [51, 52] Крім того, Шерман та ін. також розглядали психологічні аспекти, які могли б обгрунтувати вплив йоги на біль у спині. Ці фактори являли собою стрес, психологічний дискомфорт, когнітивні оцінки, уникнення страху, позитивний стан душі, нейроендокринну функцію та фізичну активність. Рівні ДГЕС і кортизолу в зразках слини використовували для оцінки нейроендокринної функції. Мета полягала в тому, щоб побачити, який показник у групах з йоги, розтяжки та догляду за собою мав найбільший вплив на дисфункцію спини. Найважливішими факторами, які сприяли користі йоги, були самоефективність і години вправ для спини. Також фактором було незначне порушення сну. Рівні кортизолу та ДГЕС мали незначний вплив (Sherman, Wellman та ін.). [51]
Далі, Лі та ін. досліджували вплив йоги на жінок у пременопаузі з постійним болем у попереку. Група йоги відчувала менше болю, більше НФГМ і таку ж кількість серотоніну. На відміну від контрольної групи без лікування, де біль був вищим, НФГМ та серотонін був нижчим. Це говорить про те, що позитивний ефект йоги пов’язаний із підвищенням рівня НФГМ в крові та стабільним рівнем серотоніну. Дослідження обмежувалося статтю та розміром вибірки (Лі та ін.). [52]
Бібліографія
[1] Л. Чен, Г. Руй Ши, Д. Дан Хуан, Ю. Лі, Ч. Чао Ма, М. Ши, Б. Сяо Су, Г. Цзян Ши, Чоловіча сексуальна дисфункція: огляд літератури про її патологічні механізми, потенційні фактори ризику та лікування трав’яних препаратів, Біомед. Фармакотерапевт. 112 (2019) 108585. https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0753332218353289?via%3Dihub.
[2] Ф. А. Яфі, Л. Дженкінс, М. Альберсен, Г. Корона, А.М. Ізідорі, С. Голдфарб, М. Маггі, Ч. Дж. Нельсон, С. Періш, А. Салонія, Р. Тан, Дж. П. Малхолл, В. Дж. Г. Хеллстром, Еректильна дисфункція, Nat. Преп. Дис. Прим. 2 (2016) 16003. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC5027992/.
[3] H. Гербілд, C.M. Ларсен, К. Граугаард, К. Арескоуг Йозефссон, Фізична активність для покращення еректильної функції: систематичний огляд інтервенційних досліджень, стать. мед. 6 (2018) 75–89. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC5960035/pdf/main.pdf.
[4] Л. А. Левін, Діагностика та лікування еректильної дисфункції., Am. J. Med. 109 Доп. (2000) 3–12. https://www.amjmed.com/article/S0002-9343(00)00655-0/fulltext.
[5] JP Лімож, Е. Олінс, Д. Хендерсон, C.F. Донатуччі, Малоінвазивна терапія в лікуванні еректильної дисфункції у випадках антикоагулянтів: Дослідження задоволеності та безпеки, Д. Урол. 155 (1996) 1277–1279. https://www.auajournals.org/doi/10.1016/S0022-5347%2801%2966241-4 .
[6] Є.Л. Роден, Ч. Телекен, П.Р. Согарі, К.А. Варгас Соуто, Використання спрощеного Міжнародного індексу еректильної функції (IIEF-5) як діагностичного інструменту для вивчення поширеності еректильної дисфункції, Int. J. Impot. Res. 14 (2002) 245–250. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/12152112/.
[7] T.Д.Л. Р Л Лонг Jr, Л С Шерман, Цілеспрямований, економічно ефективний підхід до діагностики та лікування 24 чоловічої еректильної дисфункції – PubMed, J Ky Med Assoc. 93 (1995) 500–8. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/8778212/ (доступ 13 лютого 2022 р.).
[8] JP Mulhall, X. Luo, K.H. Зоу, В. Стехер, А. Галазник, Зв’язок між віком та діагностикою або лікуванням еректильної дисфункції з використанням даних спостережень реального світу в США, Int. J. Clin. Практ. 70 (2016) 1012–1018. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC5540144/.
[9] Т.Ф. LUE, ЕРЕКТИЛЬНА ДИСФУНКЦІЯ, New Engl. J. Med. Ліки. (2000), https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/10853004/.
[10] К. Лоулесс, Дж. Крі, Пероральні ліки в лікуванні еректильної дисфункції, J. Am. Рада фам. Практ. 11 (1998) 307–314. https://www.jabfm.org/content/11/4/307.
[11] А.Б. Пастужак, Сучасна діагностика та лікування еректильної дисфункції, Curr. секс. Вилікувати. Звіти. 6 (2014) 164–176. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4394737/.
[12] Г. Броннер, Д.Б. Водусек, Лікування сексуальної дисфункції при хворобі Паркінсона, Ther. присл. Neurol. Розлад. 4 (2011) 375–383. https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/1756285611411504.
[13] Б.В. MакКарті, Стратегії та техніки запобігання рецидиву з еректильною дисфункцією, J. Sex Marital Ther. 27 (2001) 1–8. https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/00926230152035804.
[14] R.C. Розен, Д.С. Каппеллері, Н. Джендрано, Міжнародний індекс еректильної функції (МІЕФ): A state-of-the-science review, Int. J. Impot. Res. 14 (2002) 226–244. https://www.nature.com/articles/3900857
[15] К. Хацімоуратідіс, Силденафіл в лікуванні еректильної дисфункції: огляд клінічних даних, Clin. Інтерв. Старіння. 1 (2006) 403. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC2699643/.
[16] Х.Мартол, MJ Хілц, Жіночі статеві дисфункції: класифікація, діагностика та терапія, досягнення неврології. Психіатр. 72 (2004) 121–135. https://www.thieme-connect.de/products/ejournals/abstract/10.1055/s-2004-818357.
[17] Ларрі І. Ліпшульц, ІН’ЄКЦІЙНА ТЕРАПІЯ ЕРЕКТИЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ, Н. Англ. J. Med. 334 (1996) 913–917. https://www.nejm.org/doi/full/10.1056/NEJM199604043341409.
[18]А. Нехра, Пероральна та неоральна комбінована терапія для еректильної дисфункції., Rev. Urol. 9 (2007) 99–105. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC2002499/.
[19] Дж. Е. Франк, П. Містретта, Дж. Вілл, Діагностика та лікування жіночої сексуальної дисфункції, Am. Fam. Лікар. 77 (2008) 635–642. https://www.jabfm.org/content/11/4/307 (доступ 12 лютого 2022 р.).
[20] Р. Райна, Г. Пахладжані, С. Хан, С. Гупта, А. Агарвал, К.Д. Зіппе, Жіноча сексуальна дисфункція: класифікація, патофізіологія та лікування, Fertil. Стерильний. 88 (2007) 1273–1284. https://www.fertstert.org/article/S0015-0282(07)03561-3/fulltext.
[21] Ч.Х. Чен, Ю.К. Лін, Л. Х. Чіу, Ю. Х. Чу, Ф.Ф. Руан, В.М. Лю, П.Х. Ван, Жіноча сексуальна дисфункція: визначення, класифікація та дебати, Тайвань. Дж. Обстет. Гінекол. 52 (2013) 3–7. https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S102845591300003X?via%3Dihub.
[22] А. Райлі, Контрольовані дослідження жінок з розладом сексуального потягу: I. I. Ендокринний статус, J. Sex Marital Ther. (2000) 269–283 https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/10929575/.
[23] Кіян Дж. Аллахдаді, Ріта Ч.А. Toste, R. Clinton Web., Kyan J. Allahdadi, Rita C.A. Тостес і Р. Клінтон Веб., Жіноча сексуальна дисфункція: терапевтичні варіанти та експериментальні проблеми Кьян, Кістка. 23 (2008) 1–7, https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3008577/.
[24] Р. Бассон, Т. Гілкс, Жіноча сексуальна дисфункція, пов’язана з психіатричними розладами та їх лікування, Women’s Heal. 14 (2018). https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/1745506518762664.
[25] Л. А. Бротто, Р. Бассон, М. Лурія, Групове психоосвітнє втручання на основі усвідомлення, спрямоване на розлад сексуального збудження у жінок, Дж. Секс. мед. 5 (2008) 1646–1659. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/18507718/.
[26] Л. Лаббате, Психотропи і сексуальна дисфункція: докази та лікування, Adv. Психосом. мед. 29 (2008) 107–130. https://www.karger.com/Article/Abstract/126627.
[27] M.E. Майєр, Р.М. Бауер, I. Шорш, Й. Е. Зонненберг, К.Г. Стіф, С. Юкерт, Жіноча сексуальна дисфункція: що нового?, Curr. Opin. Акушерство. Гінекол. 19 (2007) 536–540. https://journals.lww.com/co-obgyn/Abstract/2007/12000/Female_sexual_dysfunction__what_s_new_.6.aspx.
[28] Є. Ернст, П. Посадський, М.С. Лі, Додаткова та альтернативна медицина (CAM) для сексуальної дисфункції та еректильної дисфункції у літніх чоловіків і жінок: огляд систематичних оглядів, Maturitas. 70 (2011) 37–41. https://www.maturitas.org/article/S0378-5122(11)00210-6/fulltext.
[29] C.M. Дордінг, Л. Сангермано, Жіноча сексуальна дисфункція: природні та додаткові методи лікування, Фокус Дж. Довічне навчання. Психіатрія. 16 (2018) 19. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6519565/.
[30] Колетт М. Геррік, Р. Н., BA, та Аллан Д. Ейнсворта., Колетт М. Геррік, Р. Н., BA, та Аллан Д. Ейнсворта., Інвестуйте в себе, мед. Форум. 35 (2000) 32–36, https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/11140067/.
[31] В. Дікав, Г. Кармаркар, Р. Гупта, М. Верма, Р. Гупта, С. Гупта, К.С. Ананд, Йога в жіночих сексуальних функціях, J. Sex. мед. 7 (2010) 964–970. https://www.jsm.jsexmed.org/article/S1743-6095(15)32914-3/fulltext.
[32] Л.Е. Бротто, Л. Мехак, К. Кіт, Йога та сексуальне функціонування: огляд, J Sex Marital Ther. 35 (2009) 378–390. https://www.researchgate.net/publication/41563213_Yoga_and_Sexual_Functioning_A_Review.